Словник української мови (1927)/зальотний
| ◀ зальоти | Словник української мови З зальотний |
зальотник ▶ |
|
Зальо́тний, а, е. 1) Любящий ухаживания, волокитство. Там така удалась зальотна: хоч як мати лає, а вона таки вискочить на вулицю. 2) Удалый. Стояло військо тут зальотне, волове, кінне і піхотне. Котл. Ен. IV. 27; словарь, 10.