Словник української мови (1927)/залюбки

by Борис Грінченко

◀ залюбити

Словник української мови Борис Грінченко З залюбки

залюблювати ▶

Київ: Горно, 1927

Залюбки́, нар. С удовольствием; охотно. Ну там вода! залюбки напитись. Черк. у. На Наталю молодую залюбки дивились. Мкр. Н. Як перше було, коли йду куди, то весело й залюбки. МВ. I. 17.