Словник української мови (1927)/залюлювати

by Борис Грінченко

◀ залюднятися

Словник української мови Борис Грінченко З залюлювати

залюляти ▶

Київ: Горно, 1927

*Залю́лювати, лю́люю, єш, гл. 1) Прикурить, заимствовать огонька. Можна у вас залюлювати? Крим. 2) Тянуть, покуривать трубку. Пир. у., Конон.