Словник української мови (1927)/залютувати
| ◀ залютий | Словник української мови З залютувати |
залютуватися ▶ |
|
Залютува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Запаять. 2) Засвирепствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. II. 163.
| ◀ залютий | Словник української мови Борис Грінченко З залютувати |
залютуватися ▶ |
|
Словник української мови — З
залютувати
Борис Грінченко
1927
Залютува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Запаять. 2) Засвирепствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. II. 163.