Словник української мови (1927)/заминати
| ◀ замимрити | Словник української мови З заминати |
заминаха ▶ |
|
Замина́ти, на́ю, єш, сов. в. замня́ти и зам'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) О кушаньях: заправлять, заправить, напр., растертым пшеном. Замняти борщ. 2) — розмо́ву. Заминать разговор. Почала заминати розмову. Левиц. Пов. 316.