Словник української мови (1927)/замирити
| ◀ замирення | Словник української мови З замирити |
замирник ▶ |
|
Замири́ти, рю́, риш, гл. 1) Заключить мир, примириться. Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума. 2) — кого́. Помирить. Замирив він їх. Змиев. у. *3) Усмирить, успокоить.