Словник української мови (1927)/замок
| ◀ замозолити | Словник української мови З замок |
замокати ▶ |
|
За́мок, мку, м. За̀мок. К. Досв. 25. Стор. МПр. 61. А на що ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14. Лучче б ти в замку зоставсь з козаками. О. 1861. XI. Кух. 18.
Замо́к, мка́, м. 1) Замок. Вона звірів зачинила у льох за дванадцятеро дверей, за дванадцять замків. Рудч. Ск. II. 70. У гуцулов замок бывает бга́ний, лавча́стий (лавчє́стий), однору́чний, сліпи́й (см.) Шух. I. 93, 94. 2) За́мок. Замок у ружья. Шух. I. 229. 3) При деревянной постройке соединение бревен в замок. Чуб. VII. 388. Шух. I. 90. 4) = Кагане́ць 7. Шух. I. 235. *5) Дверной деревянный засов. Замок — то засув деревяний, щоб-ис хату замкнув, а колодка — то желізна, німецька. Хот. Нік. Ум. Замо́́чок.