Словник української мови (1927)/заморока
| ◀ заморозь | Словник української мови З заморока |
заморочити ▶ |
|
Заморо́ка, ки, ж. 1) Помрачение. Ну, це діти! заморока світа. Подольск. г. 2) Переносно: одурение, ошеломление, приведение в безпамятство. 3) Мучение. Оце мені чиста заморока з тими дітьми. Подол. г. Заморо́ки на не́го упа́ли. Он лишился сознания. Вх. Зн. 19. Употребляется в приложении к человеку, способному заморо́чити — сбить с толку, одурить, вскружить голову. Котрий хлопець заволока, то то моя заморока. Гринч. III. 649. Ой дівчино-замороко, не йди замуж сього року. Грин. III. 653.