Словник української мови (1927)/замотувати

by Борис Грінченко

◀ замоторитися

Словник української мови Борис Грінченко З замотувати

замотуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Замо́тувати, тую, єш, сов. в. замота́ти, та́ю, єш, гл. Заматывать, замотать, наматывать, намотать. Замотай собі на ус. Ном. № 5829. Замотати, зав'язати, та й нікому не казати. Ном. № 5946.