Словник української мови (1927)/замчище
| ◀ замчисько | Словник української мови З замчище |
замшілий ▶ |
|
За́мчище, ща, с. Место, где стоял замок, также и развалины замка. Про це замчище… у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Драг. 224. Як би то ти, Богдане п'яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь. Шевч. 636.