Словник української мови (1927)/заміняти
| ◀ замінний | Словник української мови З заміняти |
замінятися ▶ |
|
*I. Заміня́ти, няю, єш, сов. в. заміни́ти, ню́, ни́ш, гл. Заменять, заменить. Сл. Правн. М.
II. Заміня́ти, ня́ю, єш, гл. Променять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. I. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. МВ. II. 175.