Словник української мови (1927)/замір
| ◀ замінятися | Словник української мови З замір |
замірайло ▶ |
|
Замі́р, ру, м. 1) Намерение, умысел; цель; план. Тільки матері призналась про свої заміри. Г. Барв. 528. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. Стор. II. 132. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. Стор. МПр. 59. 2) Отделенное, отмеренное поле. Пан замір відпуска на випас худоби, за це ми усеньке сіно йому збіраємо. Радом. у.