Словник української мови (1927)/заміркуватий

by Борис Грінченко

◀ замірка

Словник української мови Борис Грінченко З заміркуватий

замірок ▶

Київ: Горно, 1927

Замі́ркуватий, а, е. О хлебном зерне: щуплый, мелкий. Мнж. 180. Але сього року заміркувате жито: таке дрібне, шо не знаю, шо то копа й видасть. Брацл. у. Заміркувата пшениця. Рк. Лев.