Словник української мови (1927)/заміряти
| ◀ заміряння | Словник української мови З заміряти |
замірятися ▶ |
|
Заміря́ти, ря́ю, єш, сов. в. замі́рити, рю, риш, гл. 1) = Заміря́тися. Із-під бока шабельку витягає да на тую калиноньку заміряє. Мет. 182. *2) Примерить. Мій хазяїн замірив копили й дав мені шити дві пари чобіт. Васильк. у. Бл. Неч.-Лев.