Словник української мови (1927)/замітка
| ◀ замітити | Словник української мови З замітка |
заміткий ▶ |
|
За́мітка, ки, ж. 1) Заметка. 2) — дава́ти. Давать понять. Кішку б'ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) Бра́ти на замі́тку. Принимать к сведению. *4) Примета. Ще ось яка є замітка; хто б'є на вікні воші, то хатні ангели зараз покидають ту хату. Крим. *5) Заметное дело. Йому не в за́мітку, що… Он и не замечает, что… Ему незаметно, что… Крим.