Словник української мови (1927)/заневірніти

by Борис Грінченко

◀ заневірнити

Словник української мови Борис Грінченко З заневірніти

заневірняти ▶

Київ: Горно, 1927

Заневірні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Подурнеть, известись, истощиться. Так молодиця заневірніла, наче з домовини встала. 2) Сделаться дурным, гадким.