Словник української мови (1927)/занехати

by Борис Грінченко

◀ занехання

Словник української мови Борис Грінченко З занехати

занехаювати ▶

Київ: Горно, 1927

Занеха́ти, ха́ю, єш, гл. Оставить, покинуть, пренебречь. Любив же я дівча змалу, а тепера занехаю, бо вже иншу милу маю. Гринч. III. 681. А я таку занехала матусину волю. Гол. IV. 445. Нещасливе закохання треба занехати. Гол. I. 297.