Словник української мови (1927)/заникнути
| ◀ занизувати | Словник української мови З заникнути |
заникувати ▶ |
|
Зани́кувати, кую, єш, одн. в. зани́кнути, кну, неш, гл. Заглядывать, заглянуть, зайти, посмотреть. Він уже туди заникнув, у ліс, так і знає, хто там. Черниг. у.