Словник української мови (1927)/заніз

by Борис Грінченко

◀ занівечити

Словник української мови Борис Грінченко З заніз

занізка ▶

Київ: Горно, 1927

Зані́з, но́зу, м. Палка, продеваемая в концы ярма и запирающая шею вола. Рудч. Чп. 250. Чуб. VII. 405. Kolb. I. 67. Поробили ярма кленові, поробили занози дубові. Нп. Ум. Зано́зик. Аф. Ув. Занозя́ка. Аф.