Словник української мови (1927)/заорювати

by Борис Грінченко

◀ заорювання

Словник української мови Борис Грінченко З заорювати

заохати ▶

Київ: Горно, 1927

Зао́рювати, рюю, єш, сов. в. заора́ти, рю́, ре́ш, гл. 1) Запахивать, запахать. Но́сом заора́ти. Упасть лицом вниз. Упав так, що аж носом заорав. Ном. № 6634. 2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. МУЕ. III. 38. Заорювати (в понеділок) не можна. МУЕ. III. 33.