Словник української мови (1927)/запала
| ◀ запал | Словник української мови З запала |
запалати ▶ |
|
Запа́ла, ли, ж. Поношение, позор. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину. Чуб. II. 557.