Словник української мови (1927)/запарювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
З
запарювати
Київ: Горно, 1927

Запа́рювати, рюю, єш, сов. в. запа́рити, рю, риш, гл. 1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п'ятницю на ніч квашу. Левиц. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) — чай. Заварить чай.