Словник української мови (1927)/запечатувати
| ◀ запечатати | Словник української мови З запечатувати |
запечений ▶ |
|
Запеча́тувати, тую, єш, сов. в. запеча́тати, таю, єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. I. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082. 2) Закрывать, закрыть для погребения (гроб). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. В некоторых местностях Галиции запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20. *3) О пчелах: закупорить, заделать вощиной ячейки. Як виграється мед добре, то тоді бджоли запечатають його вощиною. Пир. у., Кон.