Словник української мови (1927)/заплішувати
| ◀ заплішування | Словник української мови З заплішувати |
заплоджувати ▶ |
|
Заплі́шувати, шую, єш, сов. в. запліши́ти, шу́, шиш и заплішува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закреплять, закрепить ручку топора, молотка, ножку в скамье и пр., вбивая в конец, входящий в отверстие, клинышек. Чуб. VII. 403. Заплішив ніжку в ослоні. Константиногр. у. Запліши щабель у драбині, а то хитається. Харьк. у. Росплішувалося моє ліжко, — треба заплішувати. Черниг. у. 2) Переносно, преимуществ. в сов. в.: сказать в заключение, закончить речь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. О. 1862. IX. 64. 3) Заслать (в ссылку), засадить (в тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.