Словник української мови (1927)/заповідати
| ◀ заповідання | Словник української мови З заповідати |
заповідатися ▶ |
|
Заповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. запові́сти, ві́м, віси́, гл. 1) Завещать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати. Кв. I. 112. *2) Распоряжаться, приказывать.