Словник української мови (1927)/заповідь
| ◀ заповіди | Словник української мови З заповідь |
заповісти ▶ |
|
За́повідь, ді, ж. 1) Заповедь. Боже милий, вони ж твою заповідь чинили. Хата, 107. А Настуся з богословом заповіді вчиться. Шевч. 499. *2) Растение. А тут зараз і виполоч, і заповідь¹) цвіте. ¹) Таке зело. Воно жовтенько цвіте і має довге та міцне коріння. Св. Л. 149. *3) Оглашение. Черемш.