Словник української мови (1927)/запозиватися
| ◀ запозивати | Словник української мови З запозиватися |
запозичений ▶ |
|
Запозива́тися, ва́юся, єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. I. 189.
| ◀ запозивати | Словник української мови Борис Грінченко З запозиватися |
запозичений ▶ |
|
Словник української мови — З
запозиватися
Борис Грінченко
1927
Запозива́тися, ва́юся, єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. I. 189.