Словник української мови (1927)/запороти

by Борис Грінченко

◀ запоросіти

Словник української мови Борис Грінченко З запороти

запороток ▶

Київ: Горно, 1927

Запоро́ти, рю́, реш, гл. 1) Распороть. 2) Но́сом запоро́ти зе́млю. Упасть ничком, уткнувшись носом в землю. Добре його приняв, що аж носом запоров землю. Ном. № 4173.