Словник української мови (1927)/запорощати

by Борис Грінченко

◀ запорошуватися

Словник української мови Борис Грінченко З запорощати

запорпатися ▶

Київ: Горно, 1927

Запороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дожде: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро, *засыпать словами. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.