Словник української мови (1927)/заправа

by Борис Грінченко

◀ запоясник

Словник української мови Борис Грінченко З заправа

заправди ▶

Київ: Горно, 1927

Запра́ва, ви, ж. 1) Запрос (при продаже). 2) Начинание, приготовление к чему, материал для чего-либо приготовленный. Пропала вся заправа! Черном. І вже! шкода й заправи! Лебед. у. 3) Приправа.