Словник української мови (1927)/заправляти
| ◀ заправляник | Словник української мови З заправляти |
заправлятися ▶ |
|
Заправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. запра́вити, влю, виш, гл. 1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. К. Досв. 113. Запра́влена горі́лка. Водка, приготовленная с кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250. 2) Запрашивать, запросить, продавая. Заправив як за батька. Ном. № 10504. 3) Дрессировать, выдрессировать, приучать, приучить, упражнять. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301. 4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить к стрельбе. Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Чуб. III. 275. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. Мет. 257. *5) Приготовлять, приготовить. Там пил обмахне крильцем, там лямпадки заправить. Дн. Чайка. «Хрестонос». 6) Заделывать, заделать. І ворота того саду кіллями заправив. Мкр. Н. 12. 7) Вставлять, вставить. Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. Вх. Уг. 239. 8) — ко́су. Точить, отточить косу. Желех. *9) Делать способным к чему. Знахур заправляє корову супроти відьми. Черн. г.