Словник української мови (1927)/запричащати
| ◀ запричастити | Словник української мови З запричащати |
запричащатися ▶ |
|
Запричаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запричасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Причащать, причастить св. даров. Просив хворого запричастити. Г. Барв. 151. В четвер уже не вставав, а в п'ятницю його запричастили. Стор. I. 259.