Словник української мови (1927)/запропастити

by Борис Грінченко

◀ запропасти

Словник української мови Борис Грінченко З запропастити

запропащати ▶

Київ: Горно, 1927

Запропаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. запропасти́ти, щу́, сти́ш, гл. *1) Запропащать, запропастить. *2) Губить, загубить. За твоєю головою запропастила свій вік молодою. Ном. № 9147.