Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/запрядати

Матеріал з Вікіджерел

Запряда́ти, да́ю, єш, сов. в. запря́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Зарабатывать прядением. Як запряде стара шматок хліба, то й їм. О. 1862. II. 39. Хоч буду запрядать, та буду тютюн купувать. Ном. № 12606. 2) Покрывать, покрыть нитками (при прядении). Запря́сти ска́лку. Напрясть столько, чтобы вся шпулька покрылась нитками. Константиногр. у.