Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/запір

Матеріал з Вікіджерел

Запі́р, по́ру, м. 1) Запор (у двери и пр.). 2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20. 3) Рулевая часть байдака́. Черк. у. 4) Проклятие, бранное слово. Вх. Лем. 416.