Словник української мови (1927)/запіратися
| ◀ запірати | Словник української мови З запіратися |
запірвати ▶ |
|
Запіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. запе́ртися, пру́ся, ре́шся, гл. 1) Запираться, запереться. Зійшло сонце; Україна де палала, тліла, а де шляхта, запершися, у будинках мліла. Шевч. 174. *2) Упереться. Михайло Пнченюк заперся ногами і руками в одвірки, і ані Петрик Синиця, ані два Золоті — Іван та Каленик — не могли його витягнути на двір. Стефаник.