Словник української мови (1927)/зарання
| ◀ зараній | Словник української мови З зарання |
зарано ▶ |
|
I. Зара́ння, ня, с. Утреннее время. Півень співа поки з зарання, а далі спить, аж потіє. Ном., стр. 298, № 292.
II. Зара́ння, нар. = Зара́ні. Іде милий додому зарання. Чуб. V. 576. Ото, Рябко, шануйся, добра своїх панів як ока стережи, зарання спать не квапсь, в солому не біжи. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84). Старі зарання повмірали. Шевч.