Словник української мови (1927)/заревти
| ◀ зарвистий | Словник української мови З заревти |
зареготати ▶ |
|
Заревти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Зареветь, издать рев. Лев заревів. Гліб. Арена звірем заревла. Шевч. 613. Ой заревло на порозі телятко. Чуб. V. 49. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Шевч. 171. Море повстало і заревло. Мог. 91. Зашуміла вода й заревла. Левиц. Пов. 351. Заревла страшенна буря. Кв. II. 307. Заревли великі дзвони. Хата, 87. І знову ліри заревли. Шевч. 565. 2) Зареветь, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова. Ном. № 492.