Словник української мови (1927)/зарумати

by Борис Грінченко

◀ зарукований

Словник української мови Борис Грінченко З зарумати

зарумсати ▶

Київ: Горно, 1927

Зару́мати, маю, єш, гл. 1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. МВ. (О. 1862. III. 49). 2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала. Мет. 114.