Словник української мови (1927)/заряжати
| ◀ зарядка | Словник української мови З заряжати |
зарязь ▶ |
|
Заряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. заряди́ти, жу́, диш, гл. 1) Заряжать, зарядить. Заряжайте ясне ружжо чорним порошком. Чуб. V. 1011. Узяв джура, та узяв малий пістолі заряжати. Мет. 401. *2) Только сов. в. Повторять многократно одно и то же, все о том же, заладить. Зарядила сорока за Якова. Пир. у., Конон. *3) Происходить чему-либо непрерывно. Оце дощ на цілий тиждень зарядив. Пир. у., Конон.