Словник української мови (1927)/зарікати
| ◀ зарікання | Словник української мови З зарікати |
зарікатися ▶ |
|
Заріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. заректи́, речу́, че́ш, гл. Заклинать, клясть, просить. Княгиня Раїна, вміраючи, зарікала сину не піддаваться католицтву. Стор. МПр. 63.