Словник української мови (1927)/зарічаний
| ◀ зарість | Словник української мови З зарічаний |
зарічанин ▶ |
|
Заріча́ний, а, е. Любящий противоречить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде. Васильк. у.