Словник української мови (1927)/засипати
| ◀ засипання | Словник української мови З засипати |
засипатися ▶ |
|
I. Засипа́ти, па́ю, єш 1) = Засина́ти. 2) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Засыпать, заспать, подолгу спать. Щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала. Ном. № 254. 3) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Забывать, забыть что-либо за сном, после сна. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.
II. Засипа́ти, па́ю, єш, сов. в. заси́пати, плю, плеш, гл. 1) Засыпать, засыпать. Засипав їй очі борошном. Гринч. II. 337. Його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. Поховали. Засипали домовину. Г. Барв. 208. 2) Всыпа́ть, всыпать. Засипав у ступу проса і заставив товкти москаля. Рудч. Ск. II. 166. Чиє, пане, засипано, того й мелеться. Мнж. 120. 3) Только сов. в. Быстро заговорить. Засипав, як горохом в бочку. Ном. № 12894.