Словник української мови (1927)/засипляти
| ◀ засипка | Словник української мови З засипляти |
засипнути ▶ |
|
Засипля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Просыпать какое-либо событие, явление. Зелена діброво, скажи мені правду: хто такий у світі зору засипляє? Чуб. V. 486. *2) Засыпа́ть. А з'ївши й випивши за трьох, засипляв сном дитини. Лепкий. *3) Убаюкать кого-либо (ребенка). Дитину засипляла, а не счулась, як сама заснула. Пир. у., Конон.