Словник української мови (1927)/заскакувати
| ◀ заскакати | Словник української мови З заскакувати |
заскалити ▶ |
|
Заска́кувати, кую, єш, сов. в. заско́чити, чу, чиш, гл. 1) Вскакивать, вскочить, попасть куда. Заскочила баба в нерет: ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. 2) Захватывать, захватить, застигать, застичь. Гайдамаки напали на двір Олексійця у Білозер'ї, а самого не заскочили. ЗОЮР. I. 249. Де ти його спобіжиш, де ти його заскочиш? Чуб. I. 92. *Заско́чили його́ на гаря́чому вчи́нку. Захватили его на месте преступления. Сл. Нік.