Словник української мови (1927)/заскреготіти
| ◀ заскреготати | Словник української мови З заскреготіти |
заскрипіти ▶ |
|
Заскрегота́ти, чу́, чеш и заскреготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. К. Псал. 87. Сорока заскреготить. Шух. I. 89. Скрикнув він, заскреготівши зубами. Стор. МПр. 99.