Словник української мови (1927)/заслуженник
| ◀ заслуженина | Словник української мови З заслуженник |
заслуженька ▶ |
|
Заслуже́нник, ка, м. Заслуженный человек. Ум. Заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитание. Мил. 216.