Словник української мови (1927)/заслужувати
| ◀ заслужити | Словник української мови З заслужувати |
заслужчина ▶ |
|
Заслу́жувати, жую, єш, сов. в. заслужи́ти, жу́, жиш, гл. Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. К. Досв. 148. Як заслужиш пару волів, а пару жупанів, тоді сядеш коло моїх вишитих рукавів. Мет. 42. Бог правдивий всіх нас діла знає, як хто заслужить — так заплату дає. Чуб. V. 450. Заслужував гетьманства він кріваво. К. ЦН. 304. Матір не купити, не заслужити. Ном. № 9359.