Словник української мови (1927)/заспокоїти
| ◀ заспокоєння | Словник української мови З заспокоїти |
заспокоювати ▶ |
|
Заспоко́ювати, ко́юю, єш, сов. в. заспоко́їти, ко́ю, їш, гл. 1) Успокаивать, успокоить. Ой ти вміла заспокоїть лякане серденько. К. Досв. 140. Галя його заспокоювала, голубила. Мир. ХРВ. 389. *2) Удовлетворять, удовлетворить. Сказали, щоб привіз дров. Я привіз два сажені, думав, що їх заспокоїв; кажуть мало. Крим.