Словник української мови (1927)/заставлятися

by Борис Грінченко

◀ заставляти

Словник української мови Борис Грінченко З заставлятися

заставний ▶

Київ: Горно, 1927

Заставля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. заста́витися, влюся, вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. Вх. Лем. 417. 2) Биться, побиться об заклад. Вх. Лем. 415. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався. Ном. № 11932.